Кривий Брід

Виявляється, є в моєму Житомирі місцина, якамає таку казкову назву. І найдивовижніше в цьому, що цю назву має самете місце, де я народився і провів своє дитинство! Адже мені нарештівдалося купити карту Житомира.

«Нарешті» - бо мені вже почалосяздаватися, що карти Житомира не існує в природі. От Єнакієве, Броди йнавіть «молодший брат» Новоград-Волинський є, а Житомира – немає. Алеось нарешті пощастило – карту знайшов у книжковій крамниці у Могилянці– вона нещодавно відкрилася у приміщенні старої (там де колись булапрохідна 1-го корпусу).

Так от. Кривий Брід - це маленький квартальчик між вулицями класиків– Довженка та Шевченка. З двох інших боків – Велика Бердичівська івуличка понад річкою, яка, як я щойно дізнався, називається Робітничою.Адреса «Шевченка, 12в» (ці слова досі не просто адреса – ніби назваотого малого світу, ніби частина мене), гастроном на Довженка, 33-тяшкола, яка для мене існувала лише своїм стадіоном (бо віддали мене віншу, «престижнішу» - 25-ту), залишки саду, який називали монастирським(я застав з нього дерев максимум 5 чи 7, але ж як лазилося по тихкарячкуватих грушах та яблунях!), гаражі. Це все було моїм світом роківдо 15-ти - половину життя, фактично.

Серцем цього світу був яр. Власне, він був окремим світом – зісвоїми хащами, городами на схилах, оточеними не гірше за фортеці, а відцього таких бажаних. (Хоча що там нас могло цікавити на тих городах -буряк? картопля? чи кисла обліпиха Василя Костянтиновича? От йогочерешня під його (і нашими) вікнами – інша справа!) Трохи пізніше – звелетенськими сріблястими трубами, які перетинали яр по всій довжині йукриттям у місці їхнього виходу на поверхню, яке облюбували бомжі.

У яр кожного з нас, звісно, не пускали – доки ми не досягали тоговіку, коли це вже було неможливо. У яру розпалювалося вогнища (печеннякартоплі пам’ятаю лише раз, а так – чисте собі спілкування), робилося«штаби», гралося у «козаків-розбійників» (завдяки цій грі у запалічасто вибігалося за межі відомого й робилися перші географічнівідкриття). Пам’ятаю грандіозні плани вирити справжню землянку – минавіть робили креслення й думали, чим підтримувати земляну стелю! Нераз ходили з лопатами й вибирали місце. Але дитячі лінь, на щастя,цьому задуму перешкодила.

А ще у яру знаходили усілякі цікаві речі. Багато разів – ядра. Негарматні, звісно, а такі, що вміщалися на дорослу долоню, але дужеважкі. Мабуть, там колись (може перед війною?) проводили тренуванняважкоатлетів. А ще – кістки та черепи, хоч їх знаходили і рідше заядра. Черепи – з дірками у потилиці. Дорослі казали – на цьому місцірозстрілювали. Не пам’ятаю точно, але більше, здається, казали не пронімців, а про своїх.

У дальньому (ближньому до річки) кінці яру було старе кладовище. Якне дивно, там я бував не часто – разів може 2 чи 3 за все життя.Переважно через … глину. Адже найкраща (біла!) глина була саме там – накрутих схилах кладовища (воно височіє ніби мис, хоча до річки щедобрячий кілометр). Ліпити з глини усіляких «чудиків» і розписувати їхакварельними фарбами – було в нас (оце тільки зараз чогось раптомпригадалося) і таке захоплення, але минуло воно дуже швидко.

А кладовище, як каже карта – Старообрядське. Власне, вцілів лишемаленький клаптик – на більшій його частині поставили, ще коли я бувмалий, кілька багатоповерхівок, а з іншого боку - там де звивистийкінець Довженка – підпирають приватні будиночки. Треба буде обов’язковотуди сходити. (До речі, старообрядці й Житомир – цікава тема. Ніколи незнав, але у місті – цілих два старообрядських кладовища! Друге (дякуюкарті) – біля дитячої поліклініки Богунського району).

… І все-таки, чому – «Кривий Брід»? Кривизна цьому місцю властива,це точно – звивиста вулиця Довженка, по якій треба проїхати ледь некілометр – до будинку, який знаходиться за 20 метрів, урвища яру… Алечому Брід? Мабуть, таки через яр. Адже по ньому колись текла річка.Навіть я її пам’ятаю, хоча й дуже погано – це вже була, звісно, нерічка, а маленький, хоч і стрімкий, струмочок. Річка Вонючка, як миказали. А потім її сховали під землю, а частину яру (там де зараз 9-типо верхівка гуртожитку та стадіончик агроуніверситету) – засипали.

Цікаво, чи знає хтось із моїх колишніх сусідів, що він живе на Кривому Броді?

Источник: “http://zhzh.info/publ/32-1-0-1459”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя